Питання використання печатки або штампа при здійсненні підприємницької діяльності фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності вирішує особисто залежно від специфіки його діяльності, але є випадки, коли чинне законодавство вимагає обов'язкового використання печаток. Зокрема коли фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності зареєструвався як платник податку на додану вартість, на якого поширюються вимоги Закону України від 03.04.97 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" та Указу Президента України від 07.08.98 р. № 857/98 "Про деякі зміни в оподаткуванні", то при заповненні такою особою податкової накладної вона повинна бути підписана особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), а також скріплена печаткою такого платника податку - продавця. Можливість укладання суб'єктами підприємницької діяльності (як фізичними, так i юридичними особами) договорів з громадянами про використання їх праці для здійснення підприємницької діяльності встановлено Законом України від 07.02.91 р. № 698-ХІІ "Про підприємництво" з відповідними змінами та доповненнями (ст. 9), який визначає загальні правові, економічні та соціальні засади здійснення підприємницької діяльності (підприємництва). Укладання з громадянином трудового договору (контракту, угоди) на використання його праці зобов'язує підприємця забезпечувати умови та охорону праці, її оплату, а також інші соціальні гарантії відповідно до чинного законодавства. Трудові відносини громадян, зокрема між фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності i фізичною особою, регулюються Кодексом законів про працю України, Законом України від 24.03.95 р. № 108/95-ВР "Про оплату праці" та іншими нормативними актами з цього питання.

Згідно зі ст. 48 Кодексу законів про працю України з урахуванням змін, внесених Законом України від 24.12.99 р. № 1356-ХІV "Про внесення змін до Кодексу законів про працю України", трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів. Укладений у письмовій формі трудовий договір між фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності i працівником, який зареєстрований у державній службі зайнятості за місцем проживання підприємця у порядку, визначеному Міністерством праці та соціальної політики України (ст. 24-1 КЗпП), у тижневий термін з моменту фактичного допущення працівника до роботи, є підставою для ведення фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльністю трудової книжки найманого працівника. Наказами Міністерства праці та соціальної політики України (від 08.06.2001 p. № 259, № 260) було розроблено та затверджено окремий механізм порядку укладання трудового договору між працівником i фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності, форму трудового договору та порядок його реєстрації у державній службі зайнятості, а також внесено відповідні доповнення щодо ведення трудових книжок таких працівників до Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах i організаціях. Згідно із Законом України "Про оплату праці" (ст. 31), яким визначено економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах на підставі трудового договору, зокрема з фізичними особами, та Кодексом законів про працю України (ст. 49) на вимогу працівника роботодавець зобов'язаний видати йому довідку, зокрема, про розмір заробітної плати. Відповідальність про достовірність даних, відображених у довідці, несе роботодавець, який виплачує доходи найманим працівникам. Якщо відповідними положеннями про надання субсидій встановлено, що при поданні фізичними особами довідок про свої доходи відділам (управлінням) субсидій для призначення їм субсидій ці довідки повинні бути обов'язково скріплені печаткою роботодавця, то при видачі таких довідок роботодавець (у даному випадку фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності) повинен дотримуватися вимог щодо правильності їх оформлення.