Нормами Закону № 2181-III, який є спеціальним Законом з питань оподаткування, встановлюється порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків i зборів (обов'язкових платежів), нарахування i сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами.

Відповідно до пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 цього Закону узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, то відповідно до норм ст. 6 Закону № 2181-III податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Відповідно до пп. 6.2.3 п. 6.2 ст. 6 вищезазначеного Закону податкові вимоги надсилаються:

перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;

друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги у разі непогашення платником податків суми податкового боргу в установлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Заходи щодо погашення податкового боргу за рішенням органу стягнення вживаються не раніше тридцятого календарного дня з моменту надіслання платнику податків другої податкової вимоги.

Щодо визначення джерел погашення податкового боргу фізичних осіб, то відповідно до п. 7.9 ст. 7 Закону № 2181-III законодавством можуть бути встановлені додаткові обмеження при визначенні органом стягнення джерел для погашення податкового боргу платника податків - фізичної особи.

Згідно зі ст. 51 Цивільного кодексу до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Статтею 52 цього Кодексу передбачено, що фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Фізична особа - підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном i часткою у праві спільної сумісної власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього майна.