Юридичні особи (підприємства) мають можливість обрати загальну або спрощену систему оподаткування.

Загальна система оподаткування складається з сукупності податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, що нараховуються у встановленому законами України порядку. Відповідно до Закону України "Про систему оподаткування" в Україні нараховуються:

• загальнодержавні податки і збори (перелік визначено статтею 14 );
• місцеві податки і збори (перелік визначено статтею 15 ).

Порядок обчислення та граничні розміри місцевих податків і зборів (обов'язкових платежів) встановлено Декретом Кабінету Міністрів України від 20.05.1993 р. №56-93 "Про місцеві податки і збори" .

В порівняльній таблиці 1 вказано які основні податки платять підприємства на загальній та на спрощеній системі оподаткування.

Спрощена система оподаткування або сплата єдиного податку введена Указом Президента "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.1998 р.

Юридичні особи будь-якої організаційно-правової форми та форми власності можуть обирати спрощену систему оподаткування за умови, якщо:

• середньооблікова чисельність працюючих на підприємстві за рік не перевищує 50 осіб;
• обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень.

Якщо в ході діяльності виникла ситуація, що ваше підприємство вже не відповідає вищезазначеним вимогам для платників єдиного податку (перевищує кількість працюючих або обсяг виручки), то ви повинні перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

Окрім того, спрощена система оподаткування, обліку та звітності не поширюється на юридичних осіб, які займаються:

• гральним бізнесом, проведенням лотерей (в тому числі державних) та розіграшів із видачею виграшів у грошовій або натуральній формі;
• ліцензійним видобутком і виробництвом дорогоцінних металів і дорогоцінних каменів природного та органічного походження;
• оптовою і роздрібною торгівлею промисловими виробами з дорогоцінних металів;
• обміном іноземної валюти;
• виробництвом підакцизних товарів (пиво солодове, всі види алкогольних напоїв та тютюнових виробів, спирт етиловий і коньячний, нафтопродукти, автомобілі і мотоцикли, причепи і напівпричепи житлові);
• експортом та імпортом підакцизних товарів;
• оптовою торгівлею підакцизних товарів;
• оптовою і роздрібною торгівлею підакцизними пально-мастильними матеріалами.

Також не можуть бути платниками єдиного податку:

• довірчі товариства, страхові компанії, банки, інші фінансово-кредитні та небанківські фінансові установи;
• суб'єкти підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частки, що належать юридичним особам - учасникам та засновникам даних суб'єктів, які не є суб'єктами малого підприємництва, перевищують 25%;
• учасники спільної діяльності на підставі договору про спільну діяльність, визначеної пунктом 7.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" .

Середньооблікова чисельність працюючих для суб'єктів малого підприємництва визначається за методикою, затвердженою органами статистики, з урахуванням усіх його працівників, у тому числі тих, що працюють за договорами та за сумісництвом, а також працівників представництв, філій, відділень та інших відособлених підрозділів.

Підприємства, які працюють за спрощеною системою оподаткування мають право застосовувати лише готівковий та безготівковий способи розрахунку коштами за відвантажену продукцію (не дозволяється застосовувати бартер, взаємозаліки і т.п.).

Суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа (СПДЮО), який працює за спрощеною системою обліку, може обрати одну з двох ставок єдиного податку:

• 6% суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору в разі сплати податку на додану вартість згідно із Законом України "Про податок на додану вартість" (тобто СПДЮО сплачує ПДВ + 6% виручки від реалізації); 
• 10% суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору, в разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку (тобто СПДЮО сплачує 10% виручки від реалізації і не є платником ПДВ).

Для переходу із загальної на спрощену систему (сплату єдиного податку) необхідно подати письмову заяву до органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації і зазначити, яку саме ставку єдиного податку підприємство бажає обрати (6% + ПДВ або 10%).

Заява подається не пізніше ніж за 15 днів до початку наступного звітного періоду з умови сплати всіх установлених податків та обов'язкових платежів за попередній звітний період. Переходити з однієї системи оподаткування на іншу можна лише 1 раз за календарний рік.

Податкова соціальна пільга - це пільга для будь-якого платника податку, яку встановлено Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003 р.
Суть податкової соціальної пільги полягає в наступному: встановлений для різних категорій працівників розмір податкової пільги віднімається від нарахованої заробітної плати працівника за звітний місяць (в тому випадку, якщо ця заробітна плата не перевищує суми місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 грн., тобто на сьогоднішній день ця сума становить 409 грн.*1,4 = 570 грн.) і з цієї різниці утримуються податки із заробітної плати працівника. Тобто фактично цим зменшуються суми утриманих з зарплати податків і збільшується сума зарплати, яка видається працівнику на руки.

Законом встановлено розмір загальної податкової соціальної пільги та підвищені розміри:

• загальна соціальна пільга - 50% від мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня року - для будь-якого працівника;
• 150 % від загальної пільги - для категорій працівників визначених п. 6.1.2. Закону (в тому числі для самотніх матері або самотнього батька - у розрахунку на кожну дитину до 18 років);
• 200 % від загальної пільги - для категорій працівників визначених п. 6.1.3. Закону (в тому числі для учасників бойових дій під час ІІ Світової війни).