Не кожен із нас може стверджувати, що знає свої споживчі права, але про те, що такі існують, чули всі. При цьому знаходяться підприємці, які саме поняття "захист прав споживачів" сприймають із іронією, не більше. Власне, так прореагувала на звернення щодо порушення моїх споживчих прав приватний підприємець С., яка є власником кількох торгових точок у Центральному універмазі м. Вінниці. А почалося все з банально-дріб'язкової історії, що згодом переросла у справжній скандал.

Так, увечері я заскочила до універмагу придбати так звані легінси. Довго шукала і нарешті... Мила дівчина на розкладці, неподалік від виходу на третій поверх універмагу, запропонувала, здавалося, те, що потрібно. Її легінси і вигляд мали досить оригінальний, і ціна була прийнятна - п'ятдесят гривень. Поки я розраховувалась за покупку, дівчина швиденько розпакувала товар, заявивши, що демонструвати легінси, натягуючи на руку, як це зазвичай прийнято, немає сенсу (адже і так усе видно!), і запакувала знову. Втомлена тривалими пошуками і задоволена зробленою покупкою, в той момент я не звернула особливої уваги на її поведінку і, подякувавши за покупку, пішла додому.

Але, одягаючи зранку обновку, раптом помічаю на ній пошкодження у вигляді стрілки, що бере початок на шві виробу. Мало того, що ситуація досить неприємна (особливо за півгодини до початку робочого дня), але й не зовсім зрозуміла: яким чином можна порвати "легінси" (60 den), практично їх не торкаючись? Напрошується один висновок - товар бракований!

Відповідно в обідню перерву я знову попрямувала до універмагу, де зустріла ту ж саму "приємну", але вже трохи налякану моїм візитом дівчину-реалізатора. Виклавши свої претензії та запропонувавши повернути гроші за неякісний товар, я, на своє здивування, отримала від неї відповідь, що продані мені "легінси" насправді коштують не п'ятдесят, а сорок гривень. Мовляв, помилилась. І швиденько віддала ті десять гривень...

Потім реалізатор зателефонувала "господарці товару", бо, за її словами, тільки остання могла вирішити мою проблему. І тут з'явилася вона... "Впевнена в собі" і в своєму "високоякісному" товарі жіночка. Звісно, вона не погодилась, що її легінси браковані, і взагалі зазначила, що пошкодження на них зроблено ножицями. Але позаяк її "нечесним" реалізатором із мене було взято додаткові десять гривень, великодушно запропонувала мені на суму, що залишилась, обрати будь-яку іншу річ. У зв'язку з обмеженістю вибору й відсутністю у продажу ідентичних легінсів відповідного розміру я вимушена була відмовитись від цієї пропозиції. Відповідно продовжувала наполягати на поверненні грошей за бракований товар, на що отримала відмову. "Господиня товару", іронічно усміхаючись, порадила звернутися зі скаргою до організації із захисту прав споживачів і, назвавши, себе ПП таким-то (як виявилося пізніше, видавала себе за іншу), побажала мені "успіху".

Що таке сорок гривень у наш час? Але справа принципу. За порадою представника організації із захисту прав споживачів я склала заяву на ім'я ПП С., що мала у письмовій формі дати пояснення своїм діям із цього приводу. Але, коли я прийшла до універмагу зі складеним документом, то "господиню товару" не застала. За словами все тієї ж дівчини-реалізатора, вона поїхала на сесію, і коли повернеться - невідомо. При цьому свою заяву я залишила цій самій дівчині на місці здійснення мною тієї злощасної покупки.

Упродовж двох тижнів я періодично відвідувала третій поверх універмагу і запитувала реалізатора, яка знаходячись на місці продажу, чомусь стверджувала, що вже не працює тут, про долю моєї заяви і, власне, про те, коли я отримаю пояснення... Дівчина тільки розводила руками.

Таким чином, уникаючи зі мною зустрічі весь цей час, "смілива господиня товару" в один прекрасний день усе ж знайшлася. При цьому я випадково виявила, що вона ніяка не ПП С., а одна зі співробітниць універмагу і звати її Ірина Олександрівна (прізвище своє вона повідомити відмовилась). На запитання: "Навіщо ви представились чужим ім'ям?" "господиня товару" відповіла: "А яка вам різниця?" І додала, що ніяких пояснень давати не буде. Та й які пояснення, коли вона ніхто, а товар нічийний...

Сюжет було закручено ще більше, коли я нарешті познайомилася зі справжньою С., яка виявилась офіційною власницею торгової точки, навколо якої розгорнувся скандал. Підприємець зазначила, що в курсі справи, але вирішувати цей інцидент не стане, оскільки ніякого відношення до "чужого" товару не має, порадивши знову звернутися до Ірини Олександрівни.

"Вам сказали, щоб ми написали пояснення? Які пояснення? Так ніхто не робить... Вас просто, вибачте, інтелігентно "послали подалі", - сказала мені ПП С.

"Ну що ж, я знову туди зайду. Нехай мене ще раз "відправлять", - відповіла я.

Наразі мною подана заява на ім'я начальника Вінницького обласного УЗПС із проханням роз'яснити ситуацію, зокрема визначити, кому належав проданий мені товар і наскільки він є якісним. Заява розглядається.

 Описаний мною прикрий випадок є лише краплиною в морі аналогічних ситуацій, що трапляються з покупцями щодня. При цьому підприємці, які поважають свій бізнес і дійсно беруть на себе відповідальність за якість проданого товару, зазвичай намагаються владнати такого роду конфлікти мирним шляхом і йдуть назустріч споживачеві. Але, на жаль, залишаються й інші, і їх чомусь стає все більше. Отримавши статус приватного підприємця і "видряпавшись" на "елітне місце" в торговому закладі, ці горе-бізнесмени вважають нормальним проявляти елементарне хамство щодо покупця і взагалі наплювати на закон, як такий.

Галина

Джерело: 20minut.ua