зворотній зв'язок мапа головна
 
Організація бізнесу
Як розпочати бізнес
Державна реєстрація СПД
Ліцензії. Дозволи
Отримання кредиту
Вінницька Податкова Інспекція
До Вас їде ревізор?
Перевірки контролюючих органів
До Вас прийшов інспектор!?!
Вам потрібні працівники?
Підбір персоналу
Оформлення трудових відносин
Комерційні пропозиції
Недержавне пенсійне забезпечення
Запитання - відповідь
Про проект
Новини
Архів новин
Інші новини
Податкові новини
Информер безналичных валют г.Киев Информер наличных валют г.Киев
Информер курсов НБУ

     ЧОРНОМИНСЬКИЙ ПАЛАЦ - МАЛЕНЬКЕ ІСТОРИЧНЕ ДЕЖАВЮ. Сьогодні у приміщенні колись розкішного палацу працює Чорноминська школа, а поряд, в будинку, де раніше жила прислуга, розташувалась сільська лікарня. А сотню років тому...

О! Це був невимовно гарний палац, живе втілення гармонії і краси, наповнений дорогими картинами, розкішними меблями і м’якими килимами, колонами і ліпленням, кришталем і порцеляною, кроками господарів і їхніх гостей, музикою оркестру, іржанням коней і шумом коліс екіпажів біля під’їзду... Геніальна фантазія архітектора і руки людей створили цю довершену красу і передали її нащадкам.

Історію унікального палацу описав польський професор Тадеуш-Стефан Ярошевський, котрий випадково в дитинстві почув про Чорноминський палац і потім все життя присвятив розвідкам про нього.

Колись Чорномин називався Розбійна і входив до володінь генерал-губернатора Волинського і Подільського Т. Тутолміна (1739-1809 р.р.). Незадовго до його смерті Розбійну придбав Миколай Чарномський, уповноважений гречанки Софії Потоцької і нібито був близький з нею, третьою дружиною Станіслава Щенсного Потоцького. Антоні Хращевськи, конторщик у маєтку Потоцьких, так пише про неї: «Він (Миколай Чарномський), будучи уповноваженим і маючи можливість асигнувань у касі, якось захопив чималу суму на доплату до чудового помістя, купленого у Тутолміна. Після такого зловживання Потоцька відсторонила його від каси. А він почав поступово віддалятись від своєї дами. Вибудував у придбаних володіннях розкішний будинок, у якому кожне віконне скло у бронзовій оправі коштувало 60 рублів сріблом. Збудувавши таку розкішну «клітку», він одружився з Кларою Ярошинською. З того часу Потоцька залишилась вдовою насправді».

З таких незвичайних обставин почалась велика фортуна Чарномських, таким було джерело коштів на будівництво Чорноминського палацу, який свого часу сприймали за восьме диво світу.

Датою будівництва палацу вважається 1820 рік. Сам Франческо Боффо керував будівельними роботами. Боффо, родом із Сардінії, займав посаду головного архітектора Одеси. Серед його творінь — палац графа Воронцова в Одесі, а також палац у Криму. Чорноминський палац Боффо поставив на схилі пагорба серед величезного парку. З обох боків будинку – колонади, по шість і вісім колон відповідно.

Від великої кількості палаців, розсипаних по території Речі Посполитої, Чорноминський відрізняється двома особливостями. По-перше, під’їзд до палацу знаходиться біля бічного фасаду (там ще збереглась старовинна бруківка), а по-друге – та сама подвійна колонада, котра опоясує палац з двох боків. Для тих часів таке проектування було незвичним. Зовні Чорноминський палац дуже схожий на Білий дім у Вашингтоні, тому історики часто називають його «Палац з двадцятидоларової банкноти».

Ставши господарем маєтку, Чарномський змінив назву села Розбійна на Чорномин, можливо, щоб попередня назва не асоціювалась у сусідів із особою хазяїна (якщо взяти до уваги спосіб здобутку грошей). У Чорномині Миколай процвітав, своїх дочок Аліну і Матильду він вдало видав заміж за багатих землевласників Подільського краю.

Успадкував Чорномин його син — Миколай Генрік Чарномський, сноб, «хворіючий» аристократією, одружений з графинею Шембек. Миколай Генрік дуже сильно підняв значимість Чорномина, поставивши тут у 1859 році завод з виготовлення цукру-рафінаду. Площа землі, яка належала Чарномським, складала майже 4000 га. На території Чорномина знаходилась станція Попелюхи Одеської залізниці, яка полегшувала комунікацію і забезпечувала зручний транспорт для вивозу зерна і цукру. Миколай Генрік Чарномський мав сина, знову Миколая, вже третього в роду, і дочку Марію, яку видав у 1881 році за графа Станіслава Водзінського. Поступово, але наполегливо, Чарномські наближались до кістяка родовитої аристократії.

Видатний польський письменник Ярослав Івашкевич відвідав садибу Чарномських влітку 1916 року, тобто незадовго до її кінця. «Із Гонорівки ми здійснювали прогулянки в різні боки Поділля, — згадує він. — Найбільше запам’ятався похід у Чорномин. Палац розташовувався серед прекрасного парку, котрий переходив у ліс, його оточення було монументальним, а сам двір був розміщений на широку ногу, ніби двір якогось удільного князя.

Нікого в домі не було. Але ми оглянули всю садибу і вислухали легенди про життя цього дому. З усієї пишності і розкоші найбільш за все мене захопив каретний сарай, в якому розміщалась незчисленна кількість екіпажів найрізноманітнішого калібру і розряду: карети, американські коляски, що могли бути зрушені з місця хіба що вісімкою коней, ландо і прегарні чудові брички. Усе минуле ХІХ століття було представлене у цьому каретнику. Надовго ще в мене залишався запах шкіри, якою були оббиті візки. Великі конюшні-музеї Зальцбурга і Відня у Австрії нагадували мені згодом Чорномин, але вони не мали такої «екіпажної симпатії», яка виникла у мене там раз і назавжди».

Тадеуш-Стефан Ярошевський із звичайного хлопчика став професором, і на схилі років відвідав разом із своїми студентами Україну, щоб побачити казковий, незрівнянний, фантастичний палац! Польськими туристичними бюро він мав бути включений до «золотого кільця» як найвидатніша споруда Правобережної України, колишній острівець розквіту культури Речі Посполитої. Але...Коли постарілий Тадеуш Ярошевський приїхав-таки в Чорномин, він завмер з жалю. Це було важке розчарування — побачити занедбаний палац, який потребує реставрації, розбиті дороги, які потребують ремонту... Поляки визнали Чорноминський палац таким, що не відповідає вимогам туризму.

Сьогодні розкішна будівля красива тільки здаля. Особливо коли настає синій вечір, а за ним ніч, і старовинний палац засинає разом з усіма дамами і кавалерами, віддзеркаленими у його вікнах.

Спи, красеню! І чекай палкого серця, яке покохає тебе так гаряче, як колись малий Тадзьо Ярошевський закохався в Палац Своєї Мрії. Може, для когось стане справою життя повернення з небуття Чорноминського палацу? Бо вже досить руйнувати і плюндрувати, пора оцінити, зберегти і відновити ті багатства, які маємо на рідній землі.


ЧОРНОМИНСЬКИЙ ПАЛАЦ - маленькие ИСТОРИЧЕСКАЯ дежавю. Сегодня в помещении некогда роскошного дворца работает Чорноминська школа, а рядом, в доме, где раньше жила прислуга, расположилась сельская больница. А сто лет назад ...

О! Это был невыразимо красивый дворец, живое воплощение гармонии и красоты, наполненный дорогими картинами, роскошными мебелью и мягкими коврами, колоннами и лепкой, хрусталем и фарфора, шагами хозяев и их гостей, музыкой оркестра, иржанням лошадей и шумом колес экипажей возле под ' езду ... Гениальная фантазия архитектора и руки людей создали эту совершенную красоту и передали ее потомкам.

Историю уникального дворца описал польский профессор Тадеуш-Стефан Ярошевский, который случайно в детстве услышал Чорноминський дворец и потом всю жизнь посвятил разведка о нем.

Когда Чорномин назывался разбойные и входил во владения генерал-губернатора Волынского и Подольского Т. Тутолмина (1739-1809 г.г.). Незадолго до его смерти разбойные приобрел Николай Чарномський, уполномоченный гречанку Софии Потоцкий и якобы был близок с ней, третьей женой Станислава Щенсного Потоцкого. Антони Хращевськы, конторщик в имении Потоцких, так пишет о нем: «Он (Николай Чарномський), будучи уполномоченным и имея возможность ассигнований в кассе, то захватил немалую сумму на доплату к великолепного поместья, купленного в Тутолмина. После такого злоупотребления Потоцкая отстранили его от кассы. А он начал постепенно удаляться от своей дамы. Выстроил в приобретенных владениях роскошный дом, в котором каждое оконное стекло в бронзовой оправе стоило 60 рублей серебром. Построив такую роскошную «клетку», он вступил в брак с Кларой Ярошинською. С того времени Потоцкая осталась вдовой действительности ».

Из таких необычных обстоятельствах началась большая фортуна Чарномських, таким было источник средств на строительство Чорноминського дворца, который в свое время воспринимали за восьмое чудо света.

Датой строительства дворца считается 1820 год. Сам Франческо Боффо руководил строительными работами. Боффо, родом из Сардинии, занимал должность главного архитектора Одессы. Среди его творений - дворец графа Воронцова в Одессе, а также дворец в Крыму. Чорноминський дворец Боффо поставил на склоне холма среди огромного парка. С обеих сторон дома - колоннадой, по шесть и восемь колонн соответственно.

От большого количества дворцов, розсипаних по территории Речи Посполитой, Чорноминський отличается двумя особенностями. Во-первых, подъезд к дворцу находится возле бокового фасада (там еще сохранилась старинная брусчатка), а во-вторых - та же двойная колоннадой, которая опоясуе дворец с двух сторон. Для тех времен такое проектирование было непривычным. Внешне Чорноминський дворец очень похож на Белый дом в Вашингтоне, поэтому историки часто называют его «Дворец из двадцятидоларовои банкноты».

Став хозяином имения, Чарномський изменил название села разбойные на Чорномин, возможно, чтобы предыдущая название не ассоциировалась у соседей с лицом хозяина (если принять во внимание способ скота денег). В Чорномини Николай процветал, своих дочерей Алина и Матильда он удачно выдал замуж за богатых землевладельцев Подольского края.

Унаследовал Чорномин его сын - Николай Генрик Чарномський, сноб, «хвориючий» аристократию, женат с Графинею Шембек. Николай Генрик очень сильно поднял значимость Чорномина, поставив здесь в 1859 году завод по производству сахара-рафинада. Площадь земли, которая принадлежала Чарномським, составляла почти 4000 га. На территории Чорномина находилась станция Попелюхы Одесской железной дороги, которая полегшувала коммуникацию и обеспечивало удобный транспорт для вывоза зерна и сахара. Николай Генрик Чарномський имел сына, снова Николая, уже третий в роду, и дочь Марию, которую издал в 1881 году за графа Станислава Водзинського. Постепенно, но настойчиво, Чарномськи приближались к скелета вельможу аристократии.

Выдающийся польский писатель Ярослав Івашкевич посетил усадьбу Чарномських летом 1916 года, т.е. незадолго до ее конца. «С Гоноривкы мы совершали прогулки в разные стороны Подолья, - вспоминает он. - Больше всего запомнился поход в Чорномин. Дворец располагался среди прекрасного парка, который переходил в лес, его окружение было монументальных, а сам двор был размещен на широкую ногу, будто двор какого удельного князя.

Никого в доме не было. Но мы осмотрели всю усадьбу и выслушали легенды о жизни этого дома. Из всей пишности и роскоши наиболее всего меня захватил каретный сарай, в котором размещалась бесчисленный количество экипажей самого разнообразного калибра и разряда: кареты, американские коляски, которые могли быть сдвигов с места разве что восьмеркой лошадей, ландо и прекрасным замечательные бричке. Все прошлое ХIХ века было представлено в этом Каретник. Надолго еще у меня оставался запах кожи, которой были обиты тележки. Большие конюшни-музее Зальцбурга и Вены в Австрии напоминали мне впоследствии Чорномин, но они не имели такой «екипажнои симпатии», которая возникла у меня там раз и навсегда ».

Тадеуш-Стефан Ярошевский из обычного мальчика стал профессором, и на склоне лет посетил вместе со своими студентами Украину, чтобы увидеть сказочный, несравненный, фантастический дворец! Польскими туристическими бюро он должен был быть включен в «золотого кольца» как самые выдающиеся сооружение Правобережной Украины, бывший островок расцвета культуры Речи Посполитой. Но ... Когда состарившихся Тадеуш Ярошевский приехал-таки в Чорномин, он замер с сожаления. Это было тяжелое разочарование - увидеть Запущенный дворец, который нуждается в реставрации, разбитые дороги, требующие ремонта ... Поляки признали Чорноминський дворец таким, что не соответствует требованиям туризма.

Сегодня роскошное здание красива только издали. Особенно когда наступает синий вечер, а за ним ночь и старинный дворец засыпает вместе со всеми дамами и кавалерами, отраженный в его окнах.

Спи, красавец! И жди неуемного сердца, которое полюбит тебя так горячо, как когда малый Тадзьо Ярошевский влюбился во Дворец Своей Мечты. Может, для кого-то станет делом жизни возвращение из небытия Чорноминського дворца? Потому что уже достаточно разрушать и плюндруваты, пора оценить, сохранить и восстановить те богатства, которые есть на родной земле.

     Матеріали розділу:

 ·  ЧОМУ ВІННИЦЬКИЙ ПИСЬМЕННИК ВІКТОР ТИМЧУК НЕ ДАРУЄ ДРУЖИНІ РУБІНИ. Подружжя відсвяткувало 40-річчя спільного життя
 ·  "ЖІНЦІ, ЧИЙ ЧОЛОВІК ПОВІСИВСЯ ЧЕРЕЗ ГРОШІ У... ФУФАЙЦІ"
 ·  "ДУША ДІДА КОСТІ ВСЕЛИЛАСЬ У ЛЕЛЕКУ"
 ·  "ОХОРОНЦІ ПІДПАЛИЛИ КЛУНЮ, ХТО ВИСКАКУВАВ - РОЗСТРІЛЮВАЛИ. Багато років рідня не знала про долю нашого земляка, поета Володимира Свідзинського
 ·  МУРАФСЬКИЙ КОСТЬОЛ ДОБРЕ ЗНАЮТЬ У ВАТИКАНІ
 ·  "ЯКІСТЬ ХЛІБА ЗНАЧНО ПОГІРШИЛАСЬ"
 ·  "НАШІ СЛЬОЗИ ВІДІЛЛЮТЬСЯ НА ВАШІЙ СІМ'Ї"
 ·  "ЧЕРЕЗ БРАТА У МЕНЕ НЕМАЄ ЖИТТЯ. Підкажіть, люди, що робити..."
 ·  "А ПРИНЦ-ТО БЫЛ "МУТНЫЙ"... Хочу ответить девушке Оксане, которая написала статью "Хотіла вийти заміж за принца"
 ·  "МОСКОВСЬКИЙ ПАТРІАРХАТ ПРАВИТЬ ЦЕРКОВНОСЛОВ'ЯНСЬКОЮ"
 ·  "ВТЕКЛА ДО ІЗРАЇЛЮ ВІД ЧОЛОВІКА, бо іншого виходу не було"
 ·  "ДОПОМОЖІТЬ ПОЇХАТИ НА ЗАРОБІТКИ", - благає жінка, у котрої четверо дорослих дітей
 ·  ПЕРША СПОВІДЬ
 ·  ЗВІРІ У ЛІСАХ З'ЯВЛЯЮТЬСЯ ЗАВДЯКИ... МИСЛИВЦЯМ
 ·  "СПРАВЖНІ ЗЕКИ - НА ВОЛІ. І БОЯТИСЯ ТРЕБА ЇХ, А НЕ НАС, НА "ЗОНІ"..."
 ·  40% ВІННИЦЬКИХ ЧОЛОВІКІВ Б'ЮТЬ СВОЇХ ДРУЖИН, деякі з них сексуально домагаються своїх дітей
 ·  "ЧИ МАЮ Я ПРАВО ВИРІШУВАТИ ЗА СВОЮ ДИТИНУ ЇЇ ДОЛЮ?"
 ·  ДРУЖИНА ВИКРАЛА У ЧОЛОВІКА... ДОНЬОК І ВИВЕЗЛА В ІЗРАЇЛЬ. 13 років батько стукає у всі інстанції, щоб повернути дітей додому. Листи-"SOS" він адресував Кучмі, Фіделю Кастро, Біллу та Хіларі Клінтон...
 ·  "КОЛИ У ВАС БУДУТЬ У ПРОДАЖУ НОРМАЛЬНІ ЛЮДСЬКІ ЯЙЦЯ?" - з цієї крилатої фрази Коцемира розпочався словесний серіал "Веселі яйця" по-вінницьки"
 ·  ПУТІВКУ В ЄГИПЕТ ВИГРАЛИ ВІННИЧАНИ
 ·  НА РІЗДВО ДІТИ ОБДАРУВАЛИ ПРИХОЖАН СОБОРУ
 ·  "ДУМАЛА - НЕЧИСТАЯ, ОКАЗАЛОСЬ - ЕЖИК..."
 ·  "СИН ОДРУЖИВСЯ В АРМІЇ. Мати не змогла з цим змиритися і хотіла змінити долю"
 ·  ЯКЩО ПОТРІСКАЛИСЬ П'ЯТИ...
 ·  КРІМ АЛІМЕНТІВ, БАТЬКО ПОВИНЕН ОПЛАТИТИ ЛІКУВАННЯ ДИТИНИ
 ·  КАВА ДЛЯ... СНІГУРОНЬКИ. Колись він, ще дільничний, відбирав Оксану у матері-алкоголічки. А коли "біс стукнув у ребро", 16-річна дівчина стала йому дружиною
 ·  СУ-ДЖОК: РИС - ВІД БРОНХІТУ, ЛЬОН - ВІД КОЛІТУ. Корейці лікують хвороби... насінням, пелюстками і навіть голками хвойних дерев
 ·  "ДО ВЕСНИ МЕНЕ З ДІТЬМИ ПРИХИСТИЛА ДОБРА ЖІНКА. А ДАЛІ - ПІД ВОДУ?"
 ·  НАДІЯ КАРАЛА СЕБЕ ЗА ТЕ, ЩО НЕ МОЖЕ НАРОДИТИ ДИТИНУ
 ·  "ХОТІЛА ВИЙТИ ЗАМІЖ ЗА ПРИНЦА, а з'ясувалося, що він за гроші купував моє кохання. Бо я дала привід..."
 ·  ДОВІЧНО УВ'ЯЗНЕНОМУ ПОТРІБЕН ТЕЛЕВІЗОР
 ·  ГАРНИХ ВАМ РІЗДВЯНИХ СВЯТ, ДОРОГІ ВІННИЧАНИ! ГОТУЄМОСЯ ДО СВЯТВЕЧОРА
 ·  "НАША ХАТА НЕ СКРАЮ..." Вінничанин Світозар Мальований знайшов своїх предків у реєстрі Івана Грозного. Коріння його генеалогічного дерева бере початок від козака Степана Мальованого, 1547 року народження
 ·  "ПРО СМЕРТЬ СВОЄЇ ХАЗЯЙКИ Я СКАЗАЛА: "ГІТЛЕР КАПУТ!" Ірина днями повернулася з Італії і розповіла мені про свої враження
 ·  "З ЛЕГКИМ ПАРОМ" ПО-ВІННИЦЬКИ. Замість Дідів Морозів - напівоголені Геркулеси
 ·  ХТО З'ЇВ "ЗАЙЦЯ В КАПУСТІ" ТА ВИПИВ "П'ЯНКИЙ СЕКС" НА КУЛІНАРНОМУ ФЕСТИВАЛІ?
 ·  КУМОВА СКЕЛЯ
 ·  У ТРУДОВОМУ РАБСТВІ В МОЛДОВІ ТА РОСІЇ
 ·  "РЕБЁНКА НАДО КОРМИТЬ, ВОТ И ТЕРПИШЬ УНИЖЕНИЯ... (горькое письмо матери-одиночки)"
 ·  "В КОНЦТАБОРІ "МЕРТВА ПЕТЛЯ" У ПЕЧОРІ З ГОЛОДУ ПОВМИРАЛИ ДІТИ. заради їхньої пам’яті бережімо те, що святе»
 ·  "ЧЕРНЕЧЕ ЖИТТЯ - ЦЕ ТЕ САМЕ ЗАМІЖЖЯ, тільки ми обираємо собі Небесного Нареченого"
 ·  ХЛОПЦЯМ З ОМОНУ
 ·  В НОВОМУ РОЦІ ЩАСТЯ ПРИЙДЕ У ВАШ ДІМ!
 ·  ОДНА КАРТОПЛИНА - НА ЦІЛУ СКОВОРОДУ!
 ·  ЗА СПАЛЕНОГО КОТА ВІННИЧАНИН ПОПЛАТИВСЯ ЖИТТЯМ
 ·  ТЕРНОВІЙ ХУСТЦІ - 100 РОКІВ. Колись українські модниці за цей «скарб» віддавали ...корову
 ·  "ВОРОЖЕЯМ Я НЕ ВЕРЮ. И поэтому продлила себе жизнь на 14 лет"
 ·  "ПРОФФЕССОР"-ФАЛЬШИВОМОНЕТНИК ПОПАВСЯ НА МАЛОГРАМОТНОСТІ. За 14 помилок - 6 років на "зоні"
 ·  НА ВІННИЧЧИНІ ЗБИРАЮТЬ "ДІТЕЙ ВІЙНИ". Їх вже нараховується понад 18 тисяч
Сторінки:   1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11   12   13   14   15   16   17   18   19   20   21   22   23   24   25   26   27   28   29